Що таке кураторство в мистецтві?

Сьогодні дієслово “курувати” з’являється часто. Ми слухаємо кураторські плейлисти, їмо з кураторських меню або дивимося фільми з кураторських платформ. Але що означає кураторство у світі мистецтва? Блог CAI має чудову коротеньку статтю, яка може стати відправною точкою у розумінні цього поняття та його ролі. Оригінал статті можна прочитати тут, ну а я пропоную вам її переклад та коментарі.

Кураторство в мистецтві – це діяльність, пов’язана з дослідженням, відбором, управлінням, придбанням, організацією, інвентаризацією та презентацією творів мистецтва. Найчастіше проявляється у формі кураторства виставок.

Основна мета куратора – створити синергію, в якій сума різних творів мистецтва є більшою, ніж окремі її частини, забезпечуючи додаткову цінність (соціально-політичної чи мистецько-історичної) у вигляді інтерпретації, освіти чи натхнення, для публіки.

Слово “куратор” або “кураторство” походить від латинського слова cura або curar, що означає “піклуватися” або “дбати”. Куратори піклуються про мистецтво, митців та їхню аудиторію. Вони опікуються творами мистецтва, презентацією та організацією виставки. Вони спеціалізуються на історії мистецтва, а також на практичному управлінні виставкою – в галереях, інституціях та за їх межами. 

Визначення кураторства змінювалося протягом століть, а кураторство сучасного мистецтва стикається з багатьма викликами, зумовленими сучасною системою та економікою. Але також сучасний світ відкриває і з можливості. Тож давайте розглянемо сферу кураторства в історичній перспективі, і, перш за все, в сучасному мистецтві.

До речі, якщо вам цікаво дізнатися про найвпливовіших кураторів сучасності, чекайте на список з десятьма найпопулярнішими та найзатребуванішими кураторами, який ми невдовзі також опублікуємо. 

Кураторство в історичній перспективі

Посада арт куратора виникла ще у 17 столітті. Тоді куратор розглядався як охоронець мистецьких колекцій (найчастіше його називали консерватором). У наступні століття його функції та суспільне визнання змінювалися, аж поки у ХХ столітті не з’явилися незалежні куратори.

Куратор-консерватор зосереджувався на придбанні творів мистецтва та їх збереженні. Однак, з розвитком сучасного мистецтва зусилля з придбання та відбору творів мистецтва стали більш помітними, що призвело до розділення функцій куратора-консерватора, в результаті чого з’явилися окремо куратор і консерватор у тому вигляді, в якому ми їх знаємо сьогодні.

Сьогодні, окрім збереження мистецьких колекцій, основними обов’язками куратора є організація та управління виставками. Залежно від місії чи проекту інституції, куратор вирішує, чи має виставка бути присвячена більш комерційній чи соціально-політичній меті, у діалозі з відповідним суб’єктом.

З кінця 1990-х років роль куратора почала зміщуватися, і замість “традиційних” кураторів та їх обов’язків почали з’являтися незалежні куратори та митці, які працюють як куратори (напр., художник Luc Tuymans або художник Mihai Pop, який став куратором і директором галереї). 

Все частіше кураторство виходить за рамки експонування мистецьких об’єктів. З’являються програми, що включають організовані панельні дискусії, майстер-класи або спільні мистецькі твори, які вимагають залучення аудиторії. Мова, як і робочий контекст куратора, стала визначальним інструментом комунікації у світі мистецтва. Куратори отримують завдання, аналогічне посередникам, які можуть посилити або ж зруйнувати бар’єр між складністю сучасного мистецтва та публікою. 

За останні двадцять років рамки кураторської професії розширилися. У зв’язку зі зміною соціально-політичного контексту в світі, а також фінансовою кризою, методи експонування та споживання мистецтва почали зміщуватися в бік більш соціально залучених практик.