Я мисткиня Ольга Назаренко, і, швидше за все, ви мене знаєте як акварелістку. Та глина, кераміка і гончарство зіграли в моєму житті неабияку роль. А все тому, що саме через цей теплий та живий матеріал я познайомилась із людьми, які закохали мене у живопис.
Все сталося в студентські роки, бо навчалася я в тоді ще Миргородському керамічному технікумі. Буду відвертою, домашку по скульптурі я почала робити тільки на четвертому курсі, коли випустився мій приятель, з яким у нас був бартер: я йому живопис, а він мені – скульптуру. Однак, я була відмінницею (досі пам’ятаю хімічну формулу порцеляни – алюміній два о три, два пісочки, дві води), тож можу розповісти дещо цікавеньке.
Підготовка матеріалу
Чи підійде для кераміки будь-яка глина? Ні. Наприклад, глина із надлишком піску не годиться, адже вона нееластична і розтріскується. З печі такі горщики вийдуть хіба що у вигляді купки черепків. Ця глина навіть на дотик не така як слід: крупинчаста, сушить руки. Та якщо вам пощастило жити неподалік Опішні, Косова чи інших осередків української кераміки, гріх не спробувати себе в гончарстві.
Отже, до справи.
- Наберіть з карʼєру сухої глини. Просійте її від корінців, камінців та іншого сміття.
- Замочіть глину. Візьміть палицю та добре розмішайте масу, перетираючи її. Звісно, на виробництвах є спеціальні шнекові подрібнювачі, бочки з уралітовими камінцями, але вдома вам доведеться попрацювати палицею.
- Зачекайте, поки глина відстоїться й осяде. Зайву воду злийте і знову дайте відстоятись. Потім знову злийте.
- І от ви маєте пів відра глиняної багнюки. Процідіть її та висушіть до робочого стану. Сушити можна просто на сонечку (на гіпсовій поверхні) чи близенько до обігрівачів. Не забувайте регулярно перемішувати масу, аби вона підсихала рівномірно. Що частіше ви її міситимете, то краще. Любить глина тактильний контакт.
- Тепер глину треба відбити. Це необхідно, аби повітря вийшло і вас не підстерігали сюрпризи у вигляді повітряних пухирців. Отож, беріть шмат глини і кидайте об стіл щосили. Ви помітите, як з часом глина стане пружнішою, ціліснішою, приємнішою.
N.B. Раптом ви пересушите глину – не біда, просто додайте потрібну кількість води, перемніть і матеріал готовий.
Надаємо глині форми
Не обмежуйте фантазію і отримуйте задоволення від ліплення. Відчуваєте, що виріб погано тримає форму? Значить маса занадто м’яка, треба підсушити. Випийте чайку, а глина тим часом підсохне до потрібної кондиції.
Для гончарства необхідно, аби маса була тугішою. Особисто я не робила дуже тугого матеріалу, бо згончарити з такого шматка просто не вистачило б сили в руках, тож орієнтуйтеся на власні фізичні можливості.
Випалювання глиняних виробів
Змоделювати витвір? Гарно його просушіть (тільки не на батареї, бо може тріснути) і – до пічки. Одразу попереджаю, що духовка не підійде, бо випалюється глина за температури близько 900°С. Тому не дивно, що це складний і відповідальний процес.
Що вам потрібне, так це невеличка муфельна піч для домашнього використання. Звісно, є народні умільці, які працюють з традиційними печами, але ж ми говоримо про кераміку вдома.
От зараз пишу і думаю, як же приємно відчувати цей теплий матеріал. Подобається, як під руками виростає те, чим можна буде користуватися, прикрашати, бавитися.
Працювати з глиною – справжня насолода і кожен етап роботи з нею по-своєму цікавий. Скільки я знаю гончарів та керамістів – всі вони дуже позитивні, бо глина вміє виховувати в людях терпіння, уважність, кмітливість і щедрість.
Тож спробуйте, можливо і вас захопить це ремесло!
Авторка – Ольга Назаренко
