Доброго, всім! 👋
Я Ольга Назаренко і напевно, знаєте ви мене тільки, як любительку акварелі. Та глина, кераміка і гончарство відіграло в моєму житті велику роль. Бо через цей теплий та живий матеріал я познайомилась з людьми, які закохали мене в живопис.
Кераміка в моєму житті була тільки в студентські роки. Бо вчилася я в Миргородському, тоді ще, керамічному технікумі. І чесно кажучи, домашку по скульптурі я почала робити тільки на 4-му курсі, коли випустився мій приятель з яким у нас був бартер. Я йому живопис🖌, він мені скульптуру🗿. Але тим не менше була відмінниця, тож можу дещо розповісти цікавеньке. Навіть, до цих пір пам’ятаю хімічну формулу фарфору- алюміній два о три, два пісочка, два води 🤣
Чи вся глина підійде для кераміки? Ні. Бо часто глина, як говориться “тоща” в ній багато піску. Вона не еластична і дуже розтріскується. З печі такі горщики не вийдуть, а тільки купа черепків. Така глина навіть на дотик якась не така. Крупинчата, не еластична, сушить руки. Бабусі наші хати такою мазали😄
Та якщо вам пощастило жити в Опішні чи поблизу Косову, чи інших осередків української кераміки, гріх не спробувати себе в гончарстві.
🔹️І от, ви роздобули сухої глини. Ну тобто, тільки накопаної з кар’єру. Для початку просійте її (корінці, камінчики та різне сміття, геть не потрібне) .
🔹️Потім замочіть. Тут беріть якусь палицю та добре-добре розмішуйте. Треба щоб глина якнайкраще розім’ялась ніби перетерлась. На виробництвах є спеціальні шнекові дробилки, бочки з уралітовими камінцями. Та дома є тільки руки та палиця🤷🏼♀️.
🔹️Тепер чекаємо щоб глина відстоялась і осіла. Це не швидко. Воду злийте і знову дайте відстоятись, знову злийте.
🔹️ І от у вас піввідра чи чого там глиняної багнюки. Процідіть і висушіть до робочого стану. Сушить можна просто на сонечку, гіпсовій поверхні, чи близенько до обігрівачів. Це також не швидкий процес. Треба часто перемішувати багнючку, щоб вона підсихала рівномірно.
І що частіше ви її мнете то краще. Любить глина тактильний контакт😄
В студентські роки сушили прямо над газовою камфоркою. Та будьте обережні! І щоб не пересушили. А раптом глина буде сухішою то не біда, додали води, перем’яли і вперед.
Пам’ятаю, ми ще глину вибивали. Це потрібно для гончарства, щоб повітря вийшло і на гончарному крузі не було сюрпризів у вигляді повітряних раковин. Так от, щоб вибити глину треба взяти шматок і кидати його об стіл, що є сили. Можна, навіть, уявити знаємо чию голову. Глина стане пружнішою, ціліснішою, приємною.
Тепер процес. Тут гуляй фантазія. Головне не обмежуйте себе і отримуйте задоволення від ліплення. Відчуваєте, що виріб погано тримає форму, то значить маса для ліплення надто м’яка-треба підсушить. Просто підій випийпе чайку, а глина тим часом підсохне.
Для гончарства треба щоб маса була дещо тугішою. Та з власного досвіду скажу, що я робила не надто, бо в руках я слабка і згончарити з тугого шматка не було сили.
Пам’ятаю, зі мною поділився був своєю глиною товариш, то я зрозуміла суть приказки, лінивий двічі робить. І не згончарила я з нього нічого, і прийшлось той шматок мені розмочувати та знову вибивати)))
А якщо я вас налякала, що треба тільки гончарний круг, то ні. Фантазія та експерименти принесуть задоволення.
Далі гарно просушіть свій виріб, тільки не на батареї бо може тріснуть.І в пічку. Та духовка ніяк не підійде, бо випалюється глина при температурі до 900°С. Це, мабуть, самий складний процес. Він займає багато часу, декілька годин.
Є невеличкі муфельні печі для домашнього використання. А є народні умільці які працюють з традиційними печами, та я вже про це не розкажу. Не в курсі.
От зараз пишу і думаю, як же приємно відчувати цей теплий матеріал. Подобається, як під руками виростає те чим можна користуватися, прикрашати, бавитися. Працювати з глиною такий релакс. Кожен етап роботи з нею по своєму цікавий.
І скільки я бачила гончарів та керамістів всі вони такі позитивні люди. Бо глина вміє виховувати в людях терпіння, уважність, кмітливість і щедрість.
Пробуйте, це добре відволікає, а ще нова справа тренує мізки😉
Обіймаю 🤗
P.S. В нас є також стаття про ліногравюру в домашніх умовах, читайте тут.
Автор: Ольга Назаренко
Інстаграм автора – тут
Переклад створено в рамках підтримки української арт-спільноти UARTIST.
