Багато художників мріє потрапити на резиденцію – готують свої CV, artist statement, пишуть мотиваційні листи і сподіваються набути нового для них досвіду. Проте, поки ти не отримав такої жаданої згоди на перебування в резиденції, дуже важко уявити що ж на тебе там очікує. Разом з Літою Ахметовою, учасницею спільноти UARTIST 83, ми привідкриємо цю таємничу завісу та поділимося досвідом перебування на арт резиденції “з середини”.
Дещо про автора статті:
“Літа Ахметова, українська мисткиня з Броварів, займаюся графікою та олійним живописом. Ще я ілюстраторка та фотографиня. Люблю людей, займаюся музикою, легка в комунікації. В усіх сферах своєї діяльності я шукаю Бога. Він має незлічену кількість проявів. Я пишу, доки шукаю.”
А тепер – про досвід перебування в резиденції!
Про резиденцію, критерії відбору та формат подачі
В квітні 2022-го я написала листа до Artists at Risk і вони підібрали мені чудове місце в Німеччині у місті Штутгарт. Резиденція називається Kunststiftung Baden-Wurttemberg, вебсайт. Сам процес узгодження мого приїзду і підпис усіх документацій зайняв 2,5 місяці. Ці 2 місяці я не була певна, що я взагалі туди поїду, бо все висіло в повітрі. Фактично ми підписали необхідні документи для Artists at Risk, яка фінансувала моє перебування, аж на момент мого приїзду – 31-го червня. Все, що стосується документації у Німеччині – триває дуже довго, якщо міряти кроками українця.
Для того, щоб потрапити на цю резиденцію достатньо було подати своє портфоліо та резюме, і в нас також був один відеокол, де я познайомилася зі своєю помічницею Jana Hotz та Corina Rombach. Ці дуже привітні і позитивні люди проговорили зі мною нюанси мого приїзду і зробили відеоекскурсію резиденцією та показали мені кімнату, де я житиму. Кожному митцю надається на перебування майстерня, в моєму випадку я приїжджала між запланованими сесіями, і в мене замість 3-місячної майстерні була майстерня на період 1-го місяця.
Приїзд в Штутгарт
Мене дуже привітно зустріли на зупинці аеропорту і відвезли до самої резиденції. Це затишна триповерхова будівля розташована на горі, і з її вікон відкривається дивовижна панорама міста. Як я потім дізнаюся, вона знаходиться в “дорогому” районі, а наша сусідка – це донька видатного художника. Про це мені розкаже директор резиденції і куратор Bernd Milla, коли я писатиму на території в саду. Він скаже: “Ти знаєш, Літа, ти зараз пишеш в саду видатного художника Willi Baumeister , ми його сусіди.”
Директор Bernd Milla – надзвичайно креативний чоловік, сам він музикант і багато чого в Kunststiftung присвячено музиці, і серед резидентів завжди є музиканти. На мій другий день приїзду була барбекю-вечірка з концертом, до якої готувалися 2 роки. Просто під моїм вікном поставили сцену і кілька виконавців-випускників резиденції грали джаз та естрадний поп. В резиденції є репетиційна база та багато інструментів.
Open Studio, умови резиденції
З мене особливо нічого не вимагали по тематиці проєкту, тут я могла робити щозавгодно, проте я мала презентувати майстерню в процесі роботи, цей івент називається Open Studio. Зазвичай він припадає на кінець резиденції, але я приїхала в середині їх графіку і мала лише 15 днів до відкриття. За 15 днів можна зробити багато, – подумала я. Підготувала невеличку виставку з олійного живопису та графіки.
За кілька днів до відкриття студії до мене в гості завітали представники BOSCH з кількома подарунками у вигляді елітних книговидань. Вони приїхали в резиденцію, щоб подивитися, чи можна в неї інвестувати. Без особливого запрошення. Штутгарт – багате містечко, як і земля Baden-Wurttemberg, тут знаходяться великі корпорації, як-то Mercedes, Porsche , Bosch та ін, які звикли інвестувати в культуру апріорі, без випрошувань. Саме через те тут багато резиденцій, із найвідоміших – це The Akademie Schloss Solitude, вебсайт.
Трохи пізніше я познайомлюся з кількома українськими митцями, яким також дали майстерні в інших арт-просторах, культура дуже підтримується. В день мого Open Studio я дізнаюся, що мого тата на фронті було поранено і через це вся головна подія, через яку я могла перейматися, відходить на другий план. Open Studio підпорядковувався відкриттю виставки місцевої стипендіатки, а відкриття виставки – це завжди велика галасна вечірка з музикою та алкоголем. Людей було багато, також була стихійна злива, гроза і шторм, що додало особливого шарму події. Але все пройшло непогано, знайомство і відкриття вдалося – і то добре. Хоча я відчувала, що певно можна було і краще зробити саме відкриття з мого боку.
Після відведеного для мене місяця в майстерні, я продовжила роботу в саду, хоча фактично вже від мене ніхто нічого не вимагав. Був серпень і тепло, і дощі були нечасто, тож це дозволило мені працювати олією до кінця мого перебування в резиденції – до кінця вересня. Час від часу в саду до мене підходив куратор і давав свій фідбек по роботам, так з його подачі я продовжую серію з руками “Тримаю”.
Фінансова підтримка
За фінансову підтримку відповідав Goethe Institute та Artists at Risks. На три місяці мені було виділено 2100 євро, з урахуванням по 700 євро на місяць. Попередньо я мала розмову зі cвоєю помічницею і вони наполягали на тому, що Штутгарт – одне з найдорожчих містечок і тут на одну людину на місяць йде 500 євро. Пізніше я дізнаюся, що евакуйованим українцям Німеччина платитиме 450 євро/місяць, тобто німці приблизно вгадали. Інші кошти були розраховані мені на інструментарій і олійний живопис. Поряд із Штутгартом є величезний худмаркет Boesner. Саме там я купувала майже все, що мені було потрібно для роботи, у т.ч. і мольберт, в резиденції він був один, але без кріплень. Також Kunstsiftung на кожного резидента має 300 євро, це рахується як витрати на приїзд чи виставки. На ці кошти мені придбали матеріали.
Загальне враження від резиденції
Загалом на кожному кроці мені допомагали і всіляко підтримували. Тут працюють дуже приємні хороші люди, наповнені ентузіазмом і творчістю. Атмосфера тут завжди максимально творча. Якщо ти комунікативна людина, то тут легко знайти з ким і як провести вечір чи намітити спільний проєкт. Ми частенько з митцями проводили вечори за розмовами на терасі чи на кухні.
Роботи за контрактом Artists at Risk я маю зберігати у себе до кінця життя, не можу їх продавати. Тож я зняла полотна з рам і привезла їх додому в Україну, з ними ж я проведу виставку в грудні у книгарні “Сяйво”. У мене дуже теплі спогади про цю резиденцію, яка на три місяці стала моїм домом. Якби передати одним враженням – то це як літнє сонце сідає між листям каштанів у вікно кухні. Ти робиш вечірній чай після роботи в саду і руки в тебе пахнуть олією.
Особисто для мене це був великий урок нетворкінгу з іншими митцями. З їх картиною світу і їх мисленням. І з тим, що мистецтво – БІЛЬШЕ. Воно просто більше за все те, що я собі уявляла, воно багатошарове і джерело його невичерпне. І варто гарненько подумати, що саме ти хочеш показувати світові і на чому стоїш. Що транслюєш і як, бо світ готовий слухати. Мене ця резиденція надихнула розібратися в своїй творчості і вдосконалити свій Artist Statement. Сміливо мріяти та сміливо діяти.
Двері відчиняються перед сміливими.
Автор: Lita Akhmetova
Інстаграм автора – тут
Статтю створено в рамках підтримки української арт-спільноти UARTIST 83.
