Творчість Влади Лобус — це відвертий діалог із глядачем, запрошення замислитися над складними, але важливими питаннями: як ми долаємо життєві виклики, звідки черпаємо сили та чи беремо відповідальність за власне життя? В інтерв’ю для UARTIST Влада розповіла про свій шлях від живопису до інсталяцій, внутрішню мотивацію, а також про нову серію робіт, присвячену парадоксам влади.
Владо, звідки ви? Де зараз мешкаєте?
Я родом з Дніпра, але зараз живу і працюю в Кракові.
Яка головна тема ваших творчих досліджень і чому вона для вас важлива?
Моє мистецтво глибоко психологічне, воно народжується з власних рефлексій на теми, що мене хвилюють, і про які, вважаю, важливо говорити. Тому мене зацікавило дослідження резильєнтності, адже здатність долати стреси та важкі періоди конструктивним шляхом особливо актуальна для українського суспільства під час війни. Як ми проходимо через складні випробування? Як проживаємо травматичні події? Де черпаємо сили продовжувати? Мені хочеться спонукати людей піклуватися про себе і власне здоровʼя.
Також я багато працюю з темою відповідальності, що яскраво проявляється у серії “Руки творця”: як ми беремо її на себе, уникаємо або перекладаємо на інших.
Я ставлю глядачеві важливе питання: чи несеш ти відповідальність за своє життя?

Моя мета — підсвічувати недооцінені, складні або навіть незручні явища, які кожна людина рано чи пізно повинна усвідомити та обдумати. Моє мистецтво — це запрошення до діалогу із собою, пошук балансу й натхнення для внутрішнього зростання.
Ви підіймаєте справді актуальні питання. Над чим працюєте просто зараз?
Саме починаю нову серію під назвою “Парадокс влади”. В ній я досліджуватиму складність феномену влади та парадоксальні зміни, які відбуваються, коли окремі особи або групи її отримують. Часто влада сприймається через макіавеллівську призму — як щось, що слід захопити та утримувати за допомогою сили або домінування. Однак, спираючись на сучасні психологічні дослідження, зокрема на теорію “парадоксу влади” Дачера Келтнера, я хочу розкрити тонкі аспекти життєвого циклу влади.
Річ у тім, що зазвичай влада здобувається з наміром впровадження позитивних змін, проте після її набуття люди змінюються, в них знижується емпатія та моральна усвідомленість. Зрештою імпульсивність, егоїзм та неповага підривають початкові цілі отримання влади. Своїми роботами я хочу спровокувати дискусію про механізми влади та її потенціал до зловживання в різних сферах — від сімейних стосунків до політичних інтриг.
Ви – мультидисциплінарна мисткиня. Чим зумовлений ваш інтерес одразу до декількох напрямків самовираження?
Мій мистецький шлях розпочався з живопису, але природна цікавість до нових форм самовираження поступово привела мене до експериментів із різними медіумами. Інтерес до інсталяції виник через її об’ємність, яка надає сприйняттю зовсім іншого звучання. Інсталяція запрошує глядача в глибший досвід взаємодії з мистецтвом, створюючи відчуття занурення. Мені здається, вона дозволяє передати складніші ідеї та емоції.
Не хочу обмежувати себе лише одним напрямком, мені цікаво знаходити все нові й нові способи взаємодії з глядачем і розширювати межі того, що можна назвати мистецтвом.

Як відбувається ваш творчий процес? Що на нього впливає?
Творчий процес – це і є моє життя. Я постійно спостерігаю за собою, людьми та світом навколо. Великий вплив на мою роботу мають внутрішній стан, настрій, зовнішні події. У певному сенсі мистецтво для мене — це проєкція власних емоційних переживань і водночас результат інтелектуального дослідження. Часто творчий процес відбувається значною мірою у моїй свідомості: ідеї формуються і трансформуються, й лиш згодом знаходять втілення в конкретних медіумах.
Чи є щось, що для вас є особистим табу у творчій практиці?
Це непросте запитання. Мені хочеться сказати, наче табу немає, але якщо бути відвертою, я намагаюся уникати занадто різких висловлювань, які можуть образити. Також я свідомо не використовую жорстку критику чи провокації, що несуть руйнівний характер. Я маю власну позицію, але обираю дипломатичний спосіб її висловлення.

Хто або що є вашими найбільшими джерелами натхнення?
Це може будь-що, що має сенс і глибину. Те, що торкає до мурашок і відгукується на фізичному рівні, стає джерелом найщирішого й найглибшого мистецтва. Також потужним джерелом натхнення для мене є люди: їхні думки, енергія, щирі діалоги. У цих взаємодіях криється справжній заряд для енергії.
Які завдання ви перед собою ставите як мисткиня?
Моя головна мета — створювати потужні і якісні проєкти, які торкають серця людей і надихають їх. Хочу, аби моє мистецтво несло глибокі сенси, допомагало відкривати важливе в собі й у світі.
Моє завдання — залишатися щирою, продовжувати досліджувати нові способи вираження й розширювати межі своєї творчості.
Які ваші сильні риси? Які слабкості ви в собі бачите?
Мої сильні риси – це передусім чесність із собою. Я відверта у своїх думках і почуттях, і це допомагає створювати роботи, які знаходять відгук в інших. Також я сміливо експериментую, не боюся ризикувати й пробувати нове. А ще у мене добре виходить працювати в команді.
Разом із тим, я дуже емоційна та вразлива, тож іноді виникає бажання опустити руки. А ще я займаюся одночасно кількома справами: навчаюся на психотерапевта, практикую психотерапію та арттерапію, працюю як художниця й веду блог. Це створює взаємодоповнювальну систему, але часом важко правильно розподілити час і ресурси.

Розкажіть якийсь дивний чи смішний факт про себе чи свій арт
З 13 років слухала важку музику типу металу, металкору, хардкору, навчалась грати на барабанній установці та ходила на крейзі концерти. В дорослому житті займаюсь скелелазінням, де й познайомилась з моїм чоловіком, а зараз лажу краще за нього 🙂 Був навіть епізод, коли я лазила без страховки на розваленій ділянці Китайської стіни.
Якими трьома словами ви описали б своє мистецтво?
Щире, психологічне, змістовне.