Олена Харахулах ділиться поглядами на візіонерське мистецтво, досвідом експериментів з різними медіа та розповідає, чому корисно йти туди, де страшно. Дізнайтеся більше про креативний підхід молодої мисткині в інтерв’ю для UARTIST.
Олено, звідки ви?
Я народилась у 1989 році в місті Дніпро, де живу і працюю.
Над якими темами зараз працюєте? Чим вони вас зачепили?
Предметом дослідження моєї мистецької практики є пізнання внутрішнього та зовнішнього світу людини. Я досліджую макрокосм через мікрокосм, дуальність світу та його амбівалентність, і прагну закарбувати власний досвід на полотні.
Мене хвилюють теми, повʼязані зі свободою, індивідуальністю та розвитком особистості. Прагну переосмислювати власний досвід трансформації та спонукати якісні зміни в інших людях та суспільстві в цілому. Зараз працюю над серією робіт «Я поза «Я», що складається з різних технік та медіа: живопис, цифрове мистецтво, перформативна дія. Ця серія дуже особиста, для мене навіть інтимніша, ніж стояти оголеною перед натовпом.
Оце так інтрига! Будь-ласка, розкажіть про це детальніше.
Серія «Я поза «Я» заснована на декількох роках досліджень і власної практики, в основу яких лягла ідея про те, що духовний пошук пролягає вглиб, а не вверх. І шлях цей лежить зокрема, через смерть. Смерть (у фізичному та метафоричному значенні) досі доволі табуйована тема нашого суспільства, її часто-густо бояться чи уникають. А втім, це такий самий елемент, як і життя: ані краща, ані гірша частина циклічного цілого. Роздуми на цю тему привели мене до думки, що суспільні шаблони поведінки, мислення, емоцій, ототожнення себе з певним «образом» і вибудовування кордонів – це все ніби зайві «оболонки, маски, личини», які як ширма затуляють власне «Я».
Я хочу спонукати глядача до виходу за рамки власних та суспільних упереджень і установок, переосмислення.
Власний вибір, направлена на дії воля і позбавлення навʼязаних шаблонів – це шлях до внутрішньої свободи.
І це саме те підґрунтя, яке, на мою думку, може стати фундаментом здорової, розвинутої та свідомої особистості та загалом суспільства.
Якщо порівнювати з попередніми роками, як змінюється ваше мистецтво?
Різниця колосальна! Коли до мене в майстерню приходять відвідувачі і бачать старі роботи, то неодмінно дивуються. Бо починала я з міфологічних, космогонічних і доволі прямих образів. Але з часом мені все більше хотілося прямувати до метафоричності та досліджувати складніші теми, шукати нову візуальну мову. Так роботи стали більш сюрреалістичними, символічними, візуально «легкими». Власне, я досі перебуваю в пошуку, прагну копати глибше, шукати нові медіа та підходи для вираження своїх ідей.
Окрім живопису ви працюєте з цифровим колажем, які можливості для вас відкрила ця техніка і чому ви обрали саме її?
З цифровим мистецтвом я працюю зовсім недовго, місяців 7-8, бо спочатку надавала перевагу «класичним» технікам та медіа, таким як живопис, графіка тощо.
В певний момент усвідомила, що стрімкий розвиток можливий саме там, де найбільш страшно та незрозуміло.
Для мене це стало певним викликом. І яке ж було моє здивування, коли я спробувала і щиро закохалась у цифровий колаж! Поєднання живопису та цифрового мистецтва – це ніби різний креативний підхід і методологія мислення! Саме цифровий колаж став поштовхом до сюрреалістичного напрямку та роботи з темами, з якими раніше я боялася працювати. Я звільнила себе і дозволила творити те, що мене дійсно хвилює, не озираючись довкола.
Як відбувається ваш творчий процес? Що на нього впливає?
Творче мислення та пошук 24/7 в моїй голові. Без перебільшень. Але, як я люблю повторювати, з порожньої голови ідеї не виникають. Тому для мене надважливе наповнення: книги, театр, кіно, лекції, відвідування мистецьких подій, спілкування з іншими митцями, аналіз та дослідження інформації, а також піклування про власне тіло, психологічний та емоційний стан.
Мабуть, це суперечить суспільній думці про митців, але я за дисципліну.
Натхнення не приходить нізвідки, воно, як і апетит, зʼявляється в процесі. Постійна дія створює натхнення, а не навпаки.
Якісь ідеї як блискавка пронизують розум, приходять уві сні або в медитації, інші виношуються місяцями, ніби чекаючи влучного моменту та обставин.
Наскільки ви відкриті до експериментів у своїй роботі?
Я супер відкрита до експерименту! Днями закінчила освітню програму з перформансу і це вже друга масштабна авантюра за останні місяці. Мушу визнати, напочатку було дуже страшно, але тепер так захопливо! Вже впроваджую цей досвід у свою мистецьку практику та прагну розвивати перформативний напрямок, бо цей досвід не порівняти ні з чим.
Хто або що є вашими найбільшими джерелами натхнення?
Підсвідомість. Саме з нею я активно працюю через сни, медитації та інші практики. І саме тому, до речі, позиціюю своє мистецтво як візіонерське.
Які завдання ви перед собою ставите як мисткиня? Які ваші творчі плани та амбіції?
Я дуже вимоглива до себе і сама собі найсуворіший критик, тому завдання – професійний розвиток за всіма напрямками: підвищення якості досліджень, візуальної мови та техніки, вдосконалення вміння влучно передавати ідею, спонукати глядача на роздуми, емоції, зміни.
Моя головна мета – показувати своє мистецтво на загал, бо жодна фотографія чи відео не спроможні відтворити враження, які виникають безпосередньо в діалозі між глядачем та роботою. І я вірю, що саме цей безпосередній діалог здатен спонукати на великі зміни.
Які ваші сильні риси? Які слабкості ви в собі бачите?
Я дуже вперта, категорична і непоступлива у деяких ідеологічних питаннях Козеріжка без комерційної жилки 🙂 Але, на щастя, решту своїх рис вмію використовувати на благо.
Розкажіть якийсь дивний чи смішний факт про себе або свій арт
Я настільки не люблю солодке, що років до 25 не їла навіть кавуни та полуницю. Через це на свої дитячі та підліткові дні народження забувала частувати гостей тортом 🙂
Якими трьома словами ви описали б своє мистецтво?
Свобода. Сила волі. Індивідуальність.
