Це інтерв’ю для UARTIST – про пошук балансу між щирим та комерційним мистецтвом, про те, як спонтанність і виваженість зливаються у творчому процесі, та про амбіції мисткині Ольги Рохманюк (творче імʼя – ROArtUS), яка прагне, аби її картини не лише прикрашали стіни, а й дарували енергію та натхнення.
Ольго, знаємо, що зараз ви живете в США, а звідки ви родом?
Справді, вже певний час я мешкаю в американському місті Річмонд, що у штаті Вірджинія, а народилася і раніше жила в Києві.
Серед ваших робіт переважають квіти та вигадливі візерунки, чим вас захопили ці обʼєкти?
За моїми відчуттями митець знаходиться в постійному пошуку сенсів і форм. На даному етапі фокус моєї уваги сконцентрований здебільшого на цих об’єктах. Від квітів неможливо не надихатися. Квіти – це естетичні, ніжні та дуже гарні форми живої взаємодії атомів, що викликають в мене лише найтепліші емоції. А візерунки – це ніби частинки ДНК, щось маленьке, яке є складником значно більшого і цілісного, що має неабиякий потенціал.
У вас виразний стиль, що вплинуло на його формування?
Навряд чи я зможу простежити та правильно поєднати всі взаємозалежності, але визначні події мого життя безумовно відіграли свою роль. Загалом, в моєму розумінні, є два основні шляхи створювати картини. Перший – це малювати картини, які мають попит у певної категорії покупців. Такі полотна виконують утилітарні функції і це чиста ефективна математика, в якій картини – просто товар. За такого підходу художники стають економічно успішними ділками-ремісниками, проте перестають бути саме митцями.
Другий шлях – писати картини щиро, в тому вигляді, в якому вони народжуються, будь-що зберігаючи первозданність процесу. Саме тоді художник проявляється саме як митець.
Я тримаю пензель так, як мені зручно, малюю те, що хочу намалювати, це і є момент в моменті.
Намагаюся шукати баланс. Зазвичай малюю чисте мистецтво, проте іноді трапляються випадки, коли я малюю картину одразу для певного місця в галереї, визначеної енергетики чи на конкретний час, і це однозначно впливає на робочий процес.
А як відбувається ваш творчий процес?
Трапляється, що спочатку купую полотно відповідного формату і якості, шукаю певну структуру фарб під свій задум, після чого вдумливо переношу своє бачення на полотно. Подекуди мною рухає сильне бажання малювати без мети зобразити щось конкретне. Тоді я опиняюся перед чистим полотном із пензлем в руках, спалах… і ось я вже стою перед готовою картиною з відчуттям глибоко задоволення від реалізованої енергії.
Іноді я рухаюсь за натхненням, іноді натхнення рухається за мною.
Часом відчуваю, що зсередини йде потік енергії, який я нездатна пропустити через себе за один сеанс. Тоді картини можуть малюватися тижнями, поки не переконаюся, що відтворила на полотні все, що там має бути.
Хто або що є вашими найбільшими джерелами натхнення?
Я сфокусована на бажанні малювати, тому нові ідеї постійно народжуються буквально від усього: нового зображення, тексту, звуку, уривка почутої фрази, запаху, відчуття. Також часто роздивляюся роботи видатних майстрів минулого або сучасних художників, які надихають мене. Захоплююся мистецтвом Вінсента Ваг Гога та Пабло Пікассо.
Чи є роботи, які мають для вас особливе значення?
Так і чимало. Це щось глибоко суб’єктивно-емоційне. Наприклад, є робота, яка дуже резонує мені по енергетиці радості та позитиву, вона знаходиться в одній з галерей, з якими я співпрацюю, і ще не опублікована онлайн.
Взагалі це дуже цікавий момент. Ми живемо у час, коли візуальний компонент вже не є визначальним через розвиток технологій, штучного інтелекту. Мені здається, що наразі головна цінність живопису – емоції та враження, які він дарує. Для людей, що тонко відчувають, візерунчасте плетіння – захопливий енергетичний танок, який відгукується на клітинному рівні.
Які завдання ви перед собою ставите як мисткиня? Які ваші творчі плани та амбіції?
Як мисткиня я прагну демонструвати свої роботи якомога більшій кількості людей, аби ті, кому відгукується моє мистецтво, знаходили в них щось своє і ставали щасливішими. А як мисткиня, якій все ж таки час від часу треба їсти, наполегливо розвиваю особистий бренд, щоб зрештою колекціонери голосували за мої роботи солідними грошима.
Прагну до того, аби щонайбільше людей щиро могли сказати “хочу собі картину ROArtUS”, а поважні галереї знали, що з ROArtUS можна заробити.
Які ваші сильні риси? Які слабкості ви в собі бачите?
Маю сильне бажання жити й творити. На мій погляд, риси – це своєрідні “замкнуті цикли”, щось типу патернів дій, які людський організм використовує, аби щоразу не витрачати зайву енергію на роздуми. Мені цікавіше жити з розплющеними очима: не послуговуватися патернами-заготовками на автопілоті, а “думати” в кожен момент часу, бо тоді життя набуває набагато яскравіших барв.
З того, що мене турбує, це шалене зростання темпу життя. Нові тенденції з’являються, стають популярними й зникають з такою швидкістю, що я не з усіма навіть встигаю провзаємодіяти. Треба постійно збільшувати свою адаптивність і гнучкість, а це непросто.
Розкажіть якийсь дивний чи смішний факт про себе або свій арт
Фізична версія моєї картини “Forward to the future!”, на якій зображено обличчя з біткоїнами в очах і альткоїном в руках, на превеликий жаль, була втрачена, бо її транзакційні переміщення не записувались в блокчейн.
Якими трьома словами ви описали б своє мистецтво?
Корисні енергомісткі артефакти.
