Символізм Євгенія-Побережна-Без-назви-2016

Особистий символізм в мистецтві. Реальність через поезію

Це не лише цікава, але й вельми таємнича мистецька тема. До того ж, особистий символізм – це додаткова можливість у формуванні власного художнього стилю. Наприклад, я вже давно плекаю свій, і, на мою думку, здатність перетворювати конкретні художні форми на багатозначні символи геть не зайва. Одразу зазначу, що не прагну розбирати символізм у широкому, мистецько-філософському контексті. Але як локальну індивідуальну художню тему – так.

Для чого потрібнен символізм?

Окрім можливості посилити свій художній голос, символізм може стати в нагоді коли: 

  • виникає потреба виразити реальність через поезію;
  • шукаєш неординарний спосіб яскраво та виразно передавати певні посилання, думки, ідеї;
  • прагнеш, аби картини набули більшого емоційного впливу;
  • використовуєш символи в якості додаткового авторського підпису.
Символізм Євгенія-Побережна-Без-назви-2016
Євгенія Побережна, “Без назви”, 2016. Фото авторки

Що може стати символічним у вашому мистецтві?

Щось, що має особливе та інтимне значення. Колір, предмет, форма, природне явище, несподіваний ракурс – вибір безмежний. Щось, що перетвориться на художній символ і почне промовляти, свідомо подорожувати вашими творами, загадковим чином пов’язувати їх.

В образотворчому мистецтві символізм являє собою синтез форми і почуття, реальності та внутрішньої суб’єктивності художника. І тут головна вимога – не надмірна складність чи загадковість символа, а його правдивість. Часто художники ігнорують речі, які дійсно мають для них значення, надаючи перевагу перевіреним, універсально привабливим. Але це точно втрачена можливість показати своє, справжнє. 

Наприклад, мексиканська художниця Фріда Кало не втратила такої можливості. Її життя було сповнене болю і вона навчилась його зображати, передусім через символи: стріли, цвяхи, тріщини на поверхні землі та на її тілі, скелети, стрічки-пуповини, бурхливе небо, зранене серце, олень, зламана гілка як символ близької смерті. Вся її творчість була цілком і повністю наповнена метафорами, алегоріями і різноманітними посиланнями. 

Фріда Кало, “Поранений олень” (1946), “Дві Фріди” (1939)

Тема символізму настільки незвичайна, що навіть зрозумілі речі мають безліч інтерпретацій. Наприклад:

Квіти – можуть символізувати не тільки красу, життя, відновлення, кохання, а й тлінність.

Тіні  – дуже потужний символічний елемент. Можуть означати відношення між світлом і темрявою, відтворюючи ідею балансу між протилежностями. Також можуть вказувати на пильність і спостереження, увагу до деталей. Тіні можуть символізувати душевну двоїстість, де одна сторона відображає зовнішню поверхню, а інша – внутрішню сутність людини. Можуть створювати атмосферу та виражати емоції. Наприклад, глибокі тіні можуть додати загадковості та драматизму до роботи. До того ж, вони можуть натякати на подвійний сенс і означати щось більше, ніж їх фізична присутність. Вони можуть підкреслити навіть складність якоїсь ситуації чи події.

Птахи – особливо птахи, що вільно летять, можуть символізувати свободу і бажання виходу за межі. Можуть сприйматися як посередники між світом живих і мертвих, бути символом надії, життя, святості, туги. 

Жовтий колір зараз асоціюється з чимось сонячним та енергійним, а раніше зазвичай символізував хвороби, смерть і спустошення.

Доречно згадати навіть мурах. Сальвадор Далі, видатний іспанський художник-сюрреаліст, був добре знайомий із Фройдом та його послідовниками (напевно, це багато чого пояснює). Ангели, годинники, павутиння, слони, равлики. Та зупинимось на мурахах. 

Далі вперше зустрівся з мурахами в дитинстві, із захопленням та відразою спостерігаючи як вони поїдають залишки дрібних тварин. Потім він часто використовував їх у своїх роботах як символ смерті, розкладання, розпаду, тривоги, сексуального потягу та ефемерності.

Безумовно, ця неймовірна кількість особистих символів допомогла йому створити такий надзвичайний, сюрреалістичний світ.

Мурашине
Сальвадор Далі, “Мурашине лице” (1937), “Мурахи” (1936)

Декілька порад для власного пошуку:

  1. Не обов’язково створювати ребуси, які неможливо повністю розгадати, як у Ієроніма Босха (на сьогодні жодне з наявних тлумачень його найвідомішого триптиха “Сад земних насолод” не визнано єдиним вірним).
  2. Порозмірковуйте про ваші ідеї та почуття. Припустімо, ви часто знаходитесь в якомусь певному стані або тримаєте в собі постійне відчуття чогось, відчуття, яке присутнє майже завжди. Спробуйте візуалізувати його в символ. Наприклад вам притаманне споглядання – процес уважного спостереження і сприйняття навколишнього світу. Щоб відобразити споглядання можна використовувати різні символи. Напевне, найпростіше (і це не погано) вибрати око, що вкаже на вашу відкритість до навколишнього світу та увагу до деталей.
  3. Якщо ви вже визначились, не обов’язково розголошувати однозначні тлумачення для своїх символів. Можна залишати їх інтерпретацію відкритою для глядачів, даючи можливість знаходити власні значення. Скоріше за все, один і той самий символ буде викликати у кожного різні асоціації та відчуття.
  4. Також не обов’язково додавати обраний символи до всіх робіт. Ви маєте бути вільними в цьому. Головне – нічого не вигадувати. Я впевнена, що додавати особисті символи варто тільки якщо ви дійсно відчуваєте в цьому потребу.

” Ми дуже часто схильні зводити все дивне до звичного. Я маю намір повернути все звичне до дивного.”

Рене Магрітт

Рене Магрітт, “Закохані” (1928)
Рене Магрітт, “Закохані” (1928)

І головне! Завжди довіряйте власному вибору. Ваш індивідуальний підхід і унікальність здатні створювати надзвичайне!