Ви щодня вкладаєтеся в мистецтво: малюєте, виставляєте роботи, пробуєте себе на різних платформах, ведете соцмережі. Але замість поступу — відчуття глухого кута: продажів немає, активного зацікавлення роботами немає, мотивація тане і починає гризти питання: “Може я не тягну цей артбізнес?”.
Мисткиня, артменеджерка, менторка та засновниця спільноти UARTIST Анна Міклашевич чесно і структуровано розклала по поличках, чому у художників виникає відчуття застою і як з цим боротися.
Небезпечні узагальнення
“Все пропало” — це не факт, а емоційний стан. Зазвичай ця фраза є свідченням виснаження, розгубленості, коли здається, що «все валиться і нічого не виходить до ладу». Це не аналітика, а небезпечне узагальнення, яке паралізує: коли здається, що “нічого не працює”, важко розібрати, що саме не працює.
Часто художники в такому стані навіть не хочуть аналізувати ситуацію, мовляв, не вийшло — значить не вийшло. Але криза — це не завжди дно. Часто це знак, що треба не докладати ще більше зусиль, а змінити підхід.
Практична порада від Анни:
Спробуйте розкрутити клубок, розділіть всю систему на частини — творчість, менеджмент, продажі, комунікація, логістика — і подивитися, де саме буксує? Чи це проблема з логістикою? З часом? З налагодженням звʼязків з галереями?
Іноді одне відкладене чи забуте питання — наприклад, оформлення документів для митниці — буде гальмувати весь процес. Це не глобальна криза, а просто задача. Її треба вирішити — і рух продовжиться.
Непомітний прогрес
Подекуди художники чекають на гучний успіх, а тим часом щоденні мікрозрушення залишаються непоміченими. І здається, ніби нічого не відбувається. Але насправді у багатьох з них уже є зміни: більше збережень допису, перші коментарі від незнайомців, нові підписники, натхненні повідомлення в особисті. Це все — сигнали, що процес рухається в правильному напрямку. Просто художники часто відкидають їх, бо концентрують увагу лише на значних здобутках. У цьому криється пастка.
Анна поділилася своїм методом:
Створіть трекер маленьких дій і щоразу, коли робите черговий крок у напрямку своїх цілей (наприклад, оновлення сайту, подача заявки на опен кол, створення описів картин, розмова із галеристом), позначайте це. Так ви побачите прогрес і не будете губитися в ілюзії, ніби “нічого не відбувається”.
“Ніхто не купує” чи “ніхто не продає”?
“Вислів “ніхто не купує” — ще одне небезпечне узагальнення. Спочатку варто з’ясувати:
- чи є взагалі зацікавлення вашим артом?
- зацікавлення є, але не конвертується у покупку?
Це різні ситуації, які потребують різних шляхів вирішення.
Як працювати з різними ситуаціями:
Якщо нема навіть реакцій — варто переглянути подачу, візуал, опис творів, способи донесення інформації. Тут може не працювати базова видимість або канали комунікації.
Якщо «вау»-реакції є, але люди не пишуть про купівлю — ймовірно, справа у взаємодії з аудиторією, у тому, як ви ведете діалог, чи розуміють глядачі, що твір доступний для купівлі і як вони можуть його отримати. Люди можуть бояться купувати мистецтво, бо не знають, як це робиться, а ще — соромитися здатися невігласами. Саме автор має вести діалог, а не чекати, що покупець сам усе зрозуміє.
Це не про агресивний маркетинг, сама думка про який багатьом митцям нестерпна. Це про грамотну розмову з тими, хто вже зацікавлений.
Навчіться розмовляти з потенційними покупцями і продавати свої роботи етично і з гідністю. Це навичка, яку можна і треба прокачувати.
Втома, яка все затьмарює
Найпідступніший стан — коли втома робить неможливими навіть прості речі. І здається, що все гальмує одночасно.
Це знайоме багатьом: побут, основна робота, сім’я, поточні справи — і вже немає ресурсу ні на творчість, ні на продажі. У такі моменти зникає ясність і митцю здається, що не працює нічого. Хоча проблема може бути зовсім не в артбізнесі.
Анна наголошує, що втома не вирішується додатковою роботою, навпаки, вона потребує відновлення контакту з собою: “що зі мною відбувається?”, “чого я не хочу бачити?”, “що виснажує?”.
Що робити у стані виснаження?
- Відмовтесь від зайвого (наприклад, перестаньте розміщувати роботи на платформі, яка не дає результату тривалий час, чи не плануйте участі у виставці, яка не додасть вам репутаційного зиску)
- Введіть «енергетичну гігієну»: час для себе, прогулянки, відпочинок від екранів
- Памʼятайте, що мистецтво не було вашою справою з народження. Його можна інтегрувати у життя поволі і саме в цій поступовості — сила. Почніть з малого — і поступово масштабуйтеся, прислухаючись до себе.
Я завжди раджу: не заходьте в артбізнес, як у вогонь. Якщо у вас немає фінансової подушки — не звільняйтеся одразу з основної роботи. Будуйте систему крок за кроком. І бережіть себе.
У підсумку
Мистецький шлях не завжди прямий і не завжди легкий, але це не означає, що ви заблукали. Застої, сумніви, втома — це не поразки, а сигнали. Тож не карайте себе за них, а навпаки — зупиніться, озирніться, проаналізуйте. Адже деколи треба не бігти ще швидше, а змінити маршрут.
Артбізнес — це не про талант або його відсутність. Це про навички, які можна розвивати. Про рішення, які можна переглядати. І про підтримку, яку можна знайти — в спільнотах, у менторстві, в знаннях. Тоді й прогрес буде, не обов’язково одразу карколомний, але стійкий і реальний.
Не здавайтесь. Ви вже набагато далі, ніж були вчора. І найкраще ще попереду.
Авторка – Юлія Устименко
