Підрив Каховської гідроелектростанції – ще один акт екоциду та геноциду, який вчинила росія в Україні. Зараз багато людей відчувають ті ж емоції, що й 24 лютого 2022 року. Як пережити це? Як подолати синдром «врятованого»? Як налагодити свій побут та вирватися зі стану сюрреалізму? Про це в прямому етері поговорили засновниця спільноти UARTIST Анна Міклашевич та психотерапевт Андрій Лазецький.
Андрій не вперше допомагає спільноті митців впоратись з емоціями та переживати стрес під час війни. Якщо ви ще не знайомі з нашою рубрикою Ментал_В_Арті, то обов’язково зазирніть до нашого каналу на YouTube.
Чому ми відчуваємо такий же біль, що й на початку повномасштабного вторгнення?
По-перше, це – надзвичайна подія, яку ми не могли собі уявити, що таке (підрив дамби Каховського водосховища) взагалі може бути навіть в рамках війни. Ми знаємо, що бувають обстріли, падають ракети. Але до рукотворного катаклізму ми не були готові. І тому ця катастрофа так вражає.
По-друге, кожна нова драматична подія підіймає в пам’яті ті емоції, які наче лежали на глибині, всі вони складаються до купи. В цьому й полягає причина того, що ми повертаємось у минулі переживання. До того ж, наш мозок домальовує жахливі картинки, сумні історії, в які ми віримо (адже у творчих людей фантазія дуже гарно працює) і відчуваємо ще більший смуток.
Чому так болісно знати про страждання тварин?
Людина може сама себе врятувати, а тварина – ні. Домашні улюбленці дуже залежать від нас, і тому потребують допомоги в надзвичайних ситуаціях. Ми вкладаємо в тварин особливе значення і коли бачимо їхні страждання, то з’являється відчуття, що теж саме зараз відбувається і з нами самими. Коли з тваринами погано поводяться, такі дії зачіпають нашу ідентичність, ми починаємо відчувати себе в небезпеці. Руйнується наш світогляд.
Що ми можемо зробити зараз?
Кожна драматична подія пов’язана з нашими віруваннями та цінностями, які починають руйнуватися. Легко вірити в те, що все добре, і дуже важко повірити в страшну реальність.
Ви можете відчувати біль, відстороненість, пустоту. І в цей момент важливо:
• не лякатися чи це нормально, чи ні;
• не злитися на себе, що ви не відповідаєте своєму уявленню про себе та свої можливості;
• озвучувати та ділитися емоціями з тими, хто вас підтримає;
• знайти коло людей, з якими вам комфортно спілкуватися, та з якими ви будете відчувати відновлення своїх ментальних сил;
• продовжувати малювати, адже будь-яка творчість – це велика сила арт-терапії;
• переключатися на буденні справи, навіть тимчасовий перегляд мемів повертає до безтурботного життя, але не занурюватись і не закриватися від реальності, хоч як би важко та боляче не було;
• навчитися не співпереживати, а співчувати, бо співпереживання – це переживання чужого болю, а співчуття – це ваша реакція на емоції іншої людини;
• прислухатися до фізичних потреб – вийти на свіже повітря, пройтися парком, зробити зарядку або полежати, з’їсти морозиво тощо.
Ми обрали найкорисніші поради з цього етеру. Повний випуск дивіться в нашому Instagram за посиланням.
І приєднуйтесь до нашої ініціативи!