Люди шаленіють від роботи, яка добре виглядає в Instagram, але ринок намагається знайти такий же запал для концептуально амбітного, політично ангажованого мистецтва. The Art Newspaper пропонує цікаву статтю про ціни на арт, ну а я, як завжди, переклад цієї статті. Оригінал можна почитати тут.
«Це свідчить про обмежену якість преси», — сказав Jeff Koons в інтерв’ю на конференції «Art for Tomorrow» у стилі TED в Афінах у червні, скаржачись на те, що журналісти, на його думку, одержимі написанням про ціну його мистецтва, а не про саме мистецтво. «Їм простіше говорити про гроші та подібні аспекти. Я думаю, що письменникам важко говорити про арт», – додав Кунс, чиї статки оцінюють у 400 мільйонів доларів, згідно з веб-сайтом Celebrity Net Worth.
Інтерв’ю було проведено за кілька днів до того, як велику блискучу сталеву скульптуру Jeff Koons «Мавпа з повітряної кулі» (пурпурова) 2006–2013 років було продано на аукціоні Christie’s у Лондоні за 10,1 мільйона фунтів (12,4 мільйона доларів). Ціна була меншою за половину іншої версії скульптури «Мавпа з повітряної кулі» (помаранчева), яка була виставлена на аукціоні в 2014 році в 25,9 мільйонів доларів. Тоді, на вершині ринку, Кунс був 10-м найбільш прибутковим художником у світі на аукціонах. Зараз же, на момент написання статті він був 65-м, повідомляє Artprice.
Протягом попередніх двох десятиліть Jeff Koons, як і Damien Hirst, був одним із найуспішніших у світі творців того, що можна було б назвати «ринковим» мистецтвом. Ці дуже дорогі, концептуально нескладні роботи, випущені в миттєво впізнаваній серії унікальних варіантів, були спеціально створені для галерейних виставок і ярмарків, які відвідують міжнародні надбагаті люди. Враховуючи такий високий рівень комодифікації та фінансіалізації (commodification and financialisation), найцікавіше, що можна написати про ринкове мистецтво (наприклад про NFT, які є його логічним цифровим продовженням) — це, зрештою, ціна.
Інстаграмне мистецтво
Воно продовжується. Невелика робота олійними фарбами на папері 2018 року “Study” Flora Yukhnovich (зараз одне з найбажаніших імен на арт-ринку), було продано в Phillips у червні за £52 920 ($62 499), що в десять разів перевищує оцінку.
Flora Yukhnovich є частиною постійно зростаючої когорти молодих художників, чиї картини в стилі рококо виглядають приголомшливо в Instagram, на білих стінах галерей і суперпреміальних будинків. Усі ці художники мають відмінну естетику, яка повторюється знову і знову для черг покупців (і копіювальників) у дилерських центрах, які їх представляють.
«Митців класифікують як колекційні картки. Люди купують багато робіт у надії отримати щось, що злетить на аукціоні», — каже художник Greg Ito, який живе в Лос-Анджелесі, де все більше дилерів проводять все більше показів молодого мистецтва в Instagram. «Схоже, що стає все більше спекулятивних колекціонерів, які слідкують за тенденціями, і більше галерей, які підтримують ці тенденції для ринкових цілей», — додає Greg Ito.
Рано чи пізно ці художники можуть вийти з моди, але, як і шини автомобіля Формули-1, який мчить навколо траси Гран-прі, їх можна швидко замінити. І так само, як F1, ринок мистецтва — це екологічно безтурботний цирк, який спритно пересувається там, де є гроші. У Маямі відбувся перший Grand Prix цього року, а в Сеулі – перший мистецький ярмарок Frieze.
У той же час величезні території нашої планети, що нагрівається, постраждали від найжорстокіших посух, які ми можемо пам’ятати, війна в Україні загрожує перерости в ядерний конфлікт, ціни на продукти харчування стрімко зростають, нафтові компанії отримують рекордні прибутки, нерівність доходів зростає. Контрольний список основних проблем, які турбують людство, можна продовжувати й продовжувати.
Світ інституційного мистецтва намагається зробити все можливе, щоб продемонструвати мистецтво, яке протистоїть цим тенденціям. 15-е видання Documenta в Касселі суперечливо делегувало кураторство колективу з Індонезії, надаючи рідкісну провідну роль митцям із Глобального Півдня та їхнім інтересам. Тим часом Sun & Sea, литовська еко-опера, яка отримала Золотого Лева на Венеціанській бієнале 2019 року, гастролює глобальною північчю, озвучуючи нікчемність польоту за 6000 миль, щоб пограти у фрізбі на пляжі, а поточна програма галереї Serpentine «Назад на Землю» попросив понад 60 креативних людей вирішити надзвичайну кліматичну ситуацію.
Але чому ці нові імперативи не набули більшої популярності на ринку? Зрештою, не так давно рух Black Lives Matter спровокував рекордні аукціонні ціни на раніше недооцінені таланти, таких як Kerry James Marshall, Barkley Hendricks, Charles White and Amy Sherald.
«Похмурі заголовки паралізують людей», — пояснює John Wolf, арт-консультант із Лос-Анджелеса, маючи на увазі апокаліптичний тон більшої частини екологічної тематики в ЗМІ.
John Wolf робить усе можливе, щоб змінити світогляд арт-ринку, організувавши групову виставку з 18 картин і кераміки, натхненну надзвичайною кліматичною ситуацією в долині Юкка, Каліфорнія, де глобальне потепління загрожує зникненню знаменитому дереву Джошуа. Helter Swelter, який тривав до 30 вересня, включає олійну картину Eric Yahnker “Toast” (2022), на якій зображено дві руки, що цокають келихами з шампанським у океані, за ціною 8000 доларів США. Гуаш Julie Curtiss “The Nest” (гніздо), оцінюється в 44 000 доларів.
Конфронтувати та підривати
Спроба продати картини, що турбуються про навколишнє середовище, — це одне. Знайти ринок для концептуально амбітного мистецтва, яке фактично протистоїть і підриває економічні сили, які втягнули людство 21-го століття в цю халепу, — зовсім інше.
Renzo Martens, наприклад, є голландським художником, який співпрацював з Congolese Plantation Workers Art League, щоб створити фігурні скульптури з шоколаду, які серйозно псують постколоніальне самовдоволення Заходу. Під час експонування в SculptureCenter у Нью-Йорку в 2017 році ці неймовірні неїстівні творіння, які не розплавляються, були захоплено оцінені, вони продаються за ціною до 20 000 доларів за штуку, щоб зібрати кошти для громад у Демократичній Республіці Конго, які збідніли через закриття компанії Unilever з виробництва пальмової олії. За словами Renzo Martens, вони отримали прибуток у 150 000 доларів.
«Дуже дивно, що топ галереї (в оригіналі – blue-chip gallery, не знаю як правильно перекласти правильно – ред.) ще не взяли їх, це спричинило б суттєві зміни на арт-ринку», — каже Мартенс. Поки що цього не сталося, і жодна зі скульптур не з’явилася на аукціоні.
Боротьба Congolese Plantation Workers Art League за вплив на ринку є символом викликів, з якими стикається політично заангажоване «активістське» мистецтво.
«Якщо активістське мистецтво монетизується, воно програє», — каже Gregory Sholette, нью-йоркський художник і письменник, чия остання книга «The Art of Activism and the Activism of Art» опублікована цього року у видавництві Lund Humphries.
«Як нам це зупинити? Художники або просто повністю залишають світ мистецтва, або намагаються йому протистояти, а потім ризикують заплутатися в ньому», – додає Gregory Sholette.
Banksy, мабуть, є найвідомішим у світі активістом-художником. За даними Artprice, він також є восьмим в рейтингу найбільш продаваних художників на аукціонах. У 2018 році одна з його картин мала самознищитися на розпродажі Sotheby’s, таким чином висміюючи та зводячи нанівець надмірності ринку. Але механізм подрібнення зупинився на півдорозі, і пошкоджене полотно було продано за 1,04 мільйона фунтів (1,4 мільйона доларів). Через три роки, повторно проданий Sotheby’s як шедевр перформансу, напівподрібнена картина була продана за 18,6 мільйона фунтів (25,4 мільйона доларів).
«Капіталістичні думки та концепції досягли свого піку», — каже Ai Weiwei, один із небагатьох інших політично заангажованих митців, творчість яких з ентузіазмом сприйняв ринок, із усіма їхніми складнощами. Наша нинішня освіта та системи цінностей «не заохочують до самоаналізу та критичного мислення», додає він.
Ai Weiwei вважає, що «почуття безсилля та занепаду у сфері мистецтва не зникне найближчим часом», а «брак політично ангажованих творів мистецтва триватиме в осяжному майбутньому».
Безсумнівно, так і буде, якщо і галузь, і її ЗМІ продовжуватимуть оцінювати мистецтво насамперед за його ціною.
Можливо, Jeff Koons має рацію.
Переклад створено в рамках підтримки української арт-спільноти UARTIST83.
Переклад: Каріна Данильчук
